Чи можна виростити білі гриби, лисички і трюфелі на дачі: чесна відповідь

Пакетики з написами «міцелій білого гриба», «лисички» чи «трюфель для саду» обіцяють лісові гриби просто біля будинку, а у відгуках покупців раз у раз трапляється одне й те саме: нічого не виросло. Причина не в тому, що не пощастило, а в біології. Ці гриби не живуть самі по собі — вони існують лише в парі з живим деревом. Пояснюємо, що таке мікориза, що відомо про вирощування білого гриба, лисичок, трюфелів і сморчків і які гриби на ділянці дають передбачуваний урожай.

Коротка відповідь

Білий гриб, лисички й трюфелі — мікоризні гриби. Їхній міцелій отримує цукри від коренів живого дерева, а натомість постачає дереву воду й мінеральні речовини. Без такого партнера ці гриби не плодоносять, тому виростити їх на грядці, у теплиці чи в підвалі так, як вирощують гливу або шиітаке, неможливо. Промислової технології вирощування білого гриба й лисички немає: усі вони в продажу зібрані в природі. Трюфелі вирощують, але на спеціальних плантаціях із мікоризованими саджанцями, і перших плодових тіл чекають роками. Посів «міцелію білого гриба» під дерево на дачі — експеримент із невідомим результатом, а не посадка з очікуваним урожаєм.

Що таке мікориза і чому білому грибу потрібне живе дерево

Мікориза — це симбіоз гриба з коренями рослини. Білий гриб, лисички, підберезники, маслюки, рижики й трюфелі утворюють ектомікоризу: гіфи гриба обгортають тонкі всмоктувальні корінці дерева щільним чохлом і проростають між клітинами кори кореня. Від кореня в ґрунт розходиться розгалужена сітка гіф, яка збирає воду, азот і фосфор із набагато більшого об’єму ґрунту, ніж змогли б охопити самі корені. Дерево натомість віддає грибу частину вуглеводів, утворених під час фотосинтезу. Для мікоризного гриба це головне джерело енергії: здатність розкладати деревину чи солому, як це роблять культурні гриби, у таких видів значною мірою втрачена.

Кожен мікоризний гриб має своє коло дерев-партнерів:

• білий гриб (Boletus edulis у широкому розумінні — група близьких видів і форм) — дуб, бук, береза, сосна, ялина;
• лисичка звичайна (Cantharellus cibarius) — сосна, ялина, дуб, бук, береза;
• трюфелі (рід Tuber) — переважно дуб, ліщина, граб, бук.

Плодове тіло, яке ми збираємо, — лише невелика частина гриба, його орган розмноження. Щоб воно з’явилося, грибниця має роками розростатися на коренях дерева, накопичити ресурси й дочекатися сприятливої погоди: певної вологості й температури ґрунту. Під одним деревом при цьому співіснують і конкурують багато видів мікоризних грибів, тож новий гриб, внесений ззовні, мусить відвоювати собі корені в уже зайнятому середовищі.

Сапротрофи і мікоризні гриби: у чому різниця для грибника

Переважна більшість культурних грибів — глива, шиітаке, печериця, опеньки, рейші — сапротрофи. Вони живляться мертвою органікою: деревиною, соломою, компостом. Такому грибу досить дати придатний субстрат і посівний міцелій, а результат залежить переважно від вологості, температури й чистоти субстрату, тобто від того, що вирощувач може контролювати.

Мікоризному грибу субстрат не допоможе. Йому потрібен живий партнер — сумісне дерево з молодими корінцями, придатний ґрунт і відсутність сильних конкурентів. Відтворити цю систему в контрольованих умовах настільки складно, що навіть наукові лабораторії досягають плодоношення лише окремих видів і ціною багаторічних зусиль.

Що відомо про вирощування білого гриба, лисичок, трюфелів і сморчків

Білий гриб

Спроби культивувати білий гриб тривають десятиліттями, але штучного плодоношення досі не отримано. У японському дослідженні, опублікованому 2014 року в журналі Mycoscience, білий гриб утворив мікоризу на сіянцях сосни густоквіткової в лабораторії, проте в умовах теплиці жодна мікориза цього гриба не збереглася. В оглядах із культивування мікоризних грибів описано й іншу проблему: коли сіянці з мікоризою білого гриба висаджують у поле, його швидко витісняють інші мікоризні гриби. Тому білі гриби на ринку — свіжі, сушені чи заморожені — це лісовий збір.

Лисички

Плодові тіла лисички звичайної вперше отримали в контрольованих умовах наприкінці 1990-х: дослідники виростили їх у теплиці на сіянцях сосни звичайної, а результат 1997 року опублікував журнал Nature. У 2019 році японські вчені повідомили про повторне плодоношення японської лисички (Cantharellus anzutake) у горщиках із саджанцями-партнерами за контрольованих температури й освітлення. Обидва результати — наукові досягнення, а не готова технологія: комерційного вирощування лисичок не налагоджено, і лисички в продажу — лісові.

Трюфелі

Трюфелі — найвідоміший приклад мікоризних грибів, які вирощують у сільськогосподарських масштабах, але зовсім не з пакетика. Трюфельну плантацію закладають саджанцями дуба, ліщини чи граба, на корінцях яких мікоризу трюфеля сформували й перевірили ще в розсаднику. Ділянка повинна мати вапнякові ґрунти з лужною реакцією (pH приблизно 7,5–8,5), а обробіток, полив і догляд тривають роками. У наукових публікаціях перші трюфелі на плантаціях з’являються в кращому разі через 4–6 років після висаджування, нерідко пізніше, і врожайність сильно коливається. Наприклад, у дослідженні дуже продуктивної плантації трюфеля літнього (Tuber aestivum) перший збір отримали через п’ять років після посадки, а після сезону, коли з ділянки площею 1500 м² зібрали 49 кг, наступного року зібрали лише 11 кг.

Сморчки

Сморчки — окремий випадок. Це сумчасті гриби зі складним і досі не до кінця вивченим життєвим циклом, у якому поєднуються живлення мертвою органікою і зв’язки з рослинами. У Китаї після 2018 року площі вирощування сморчків просто неба перевищили 10 тисяч гектарів: міцелій висівають у ґрунт, а поверх грядок розкладають пакети з поживним субстратом, переважно зерном, які підживлюють грибницю. Навіть там, за оцінкою дослідників, урожаї залишаються нестабільними, а технологія вимагає відібраних штамів, підготовки ґрунту та певного температурного режиму. Висипаний на дачну грядку вміст пакетика цієї системи не відтворює.

Що відбувається з пакетиком «міцелію білого гриба»

У продажу трапляються невеликі пакети з написами «міцелій білого гриба», «грибниця лисичок», «трюфель для саду». Найчастіше це продукт, який продають як «сухий міцелій»: висушений субстрат, суміш спор із наповнювачем або подрібнені плодові тіла. Що саме всередині і чи є там життєздатні клітини гриба, за упаковкою визначити неможливо.

Навіть за найкращого вмісту далі все залежить від умов, на які пакетик не впливає:

• поруч має рости сумісне дерево з активними молодими корінцями;
• спори чи гіфи мають дістатися до цих корінців і утворити мікоризу раніше, ніж їх витіснять гриби, які вже живуть у ґрунті;
• ґрунт, вологість і температура мають відповідати вимогам саме цього виду;
• минуть роки, поки грибниця накопичить ресурси для плодоношення, і навіть тоді воно залежатиме від погоди сезону.

Тому шанси на результат невисокі, строки вимірюються роками, а сам результат непередбачуваний. До того ж його неможливо перевірити: якщо ділянка поруч із лісом, білий гриб може з’явитися під березою сам, бо його спори переносить вітер. Пов’язати такі гриби з пакетиком, висіяним кілька років тому, не вийде.

Вегетативні гіфи більшості грибів погано переносять висушування, тож від сухого продукту не варто чекати того, що дає живий посівний міцелій. Чим вони відрізняються, ми розібрали в статті сухий міцелій чи живий: що насправді у пакеті. І ще одне уточнення до запитів про «насіння грибів»: насіння в грибів немає, вони розмножуються спорами й шматочками грибниці.

Якщо все ж хочете спробувати

Експеримент із мікоризними грибами на дачі має сенс, якщо ставитися до нього саме як до експерименту. Ось що підвищує шанси, хоча й не гарантує результату.

1. Дерево-партнер, яке вже росте на ділянці. Береза, дуб, сосна, ялина чи бук — здорові, без ознак пригнічення.
2. Місце під кроною, ближче до її краю. У зоні проєкції крони зосереджено багато тонких корінців. Вносьте матеріал у неглибокі лунки або під трохи піднятий шар дернини, присипте опалим листям чи хвоєю і полийте.
3. Ґрунт без перекопування й добрив. Мікоризні гриби погано переносять порушення ґрунту, а надлишок добрив, особливо азотних, пригнічує мікоризу: дереву стає вигідніше брати поживні речовини з ґрунту напряму, ніж обмінювати їх у гриба на вуглеводи.
4. Вологий теплий період. Вносити матеріал краще тоді, коли ґрунт вологий і теплий, наприклад наприкінці літа чи на початку осені після дощів.
5. Терпіння й нотатки. Запишіть дату, місце й дерево. Перших результатів, якщо вони будуть, варто чекати не раніше ніж через кілька років.

На тому самому принципі ґрунтується давній народний спосіб: перестиглі шапки лісових білих грибів замочують у воді й поливають цим настоєм ґрунт під деревами. Це суспензія спор, яка працює за тим самим механізмом і має ті самі обмеження, що й будь-який посівний матеріал мікоризного гриба.

Таблиця: які гриби можна виростити передбачувано

Що садити замість білих грибів

Якщо мета — власні гриби з ділянки, а не багаторічний експеримент, обирайте види, які живуть на деревині. Їм не потрібне дерево-партнер: свіжа колода чи пень і є їхнім субстратом. Головні умови — свіжа деревина, тінь і волога. Залежно від виду, породи дерева й діаметра колоди перші гриби з’являються через кілька місяців або через рік-півтора.

• Глива сіра — найневибагливіший вид для першого досвіду: росте на тополі, вербі, березі та інших м’яких листяних породах, добре освоює свіжі пні.
• Шиітаке — для щільної деревини дуба, граба, бука. Обростає повільніше за гливу, зате колода плодоносить кілька років, а плодоношення можна стимулювати замочуванням.
• Піопіно, або тополевий опеньок, — для пнів і колод тополі та верби; плодоносить хвилями з пізньої весни до осені.
• Фламуліна — гриб холодного сезону, який дає врожай пізньої осені та під час зимових відлиг.

На колодах і пнях, як і в лісі, може з’явитися смертельно отруйна галерина облямована, схожа на опеньки. Тому збирайте гриби лише з деревини, яку засіяли самі, і лише ті, у визначенні яких цілком упевнені.

Ці та інші деревні види Grybosad відправляє у вигляді живих букових шкантів (чопиків) з міцелієм із зазначеною датою виготовлення. Як підготувати деревину, засіяти її і доглядати за колодами, покроково описано в статті як вирощувати гриби на пнях і колодах чопиками. Якщо сумніваєтеся, який вид підійде для вашої ділянки й наявної деревини, опишіть умови під час консультації — підкажемо вид і строки засіву.

Часті питання

Іван Дутчак
Міколог-ентузіаст, дослідник лісових грибів Карпат